Дроговизький старостинський округ

Історична довідка населених пунктів

с.Дроговиж

Історія села Дроговиж сягає своїми коріннями у сиву давнину. Підтвердженням цього є відкрите у 1975 році під час робіт Львівської археологічної експедиції Інституту суспільних наук палеолітичне поселення на території села. Проте перші документальні відомості про село Дроговиж відносяться до другої половини XIV ст. В даний період у королівському селі Дроговиже був замок, який сторожив кордон Жидачівського князівства. Замок цей було закладено на краю Стружної гори, звідки було видно дністровські переправи і шляхи. З XIX ст. вважалося, що назва замку Друга вежа дала назву і селу, що виникло біля його підніжжя — Дроговиже. Але це скоріше не зовсім так. У грамоті короля Казимира III від 17 червня 1356 року, якою було надане магдебурзьке право місту Львову, серед свідків — шляхтичів Руської землі на першому місці стоїть Волчок (Волчконе) з Дроговижа гербу Корчак, який належав до впливового галицького боярства, що в ході війни 1349—1353 рр. зрадило Любарта Гедиміновича і перейшло на сторону польського короля Казимира III.
Під час військових подій 1353, 1366 чи скоріше весною на початку літа 1377 року, Дроговиже було здобуте військом Любарта і зруйноване. Дроговиж, який до цього був, напевне, адміністративним центром і містом, (про що свідчать рештки городища на західному схилі Стружної гори поблизу Львівської дороги) занепав і на старому місці більше не відродився. Село з такою ж назвою виникло на нинішньому місці вже в часи ЗаклікиТарла.
Десь близько 1465–1466 року Дроговиже як королівське село, стало центром однойменного староства, тобто було відроджено його адміністративний статус. Перші старости і державці дроговизькі були з родини ЗаклікиТарла: його син Анджей — підстолій львівський , другий син Станіслав — охмістр королеви. Павло Тарло, син Станіслава — львівський войський, Миколай Тарло, небіж (племінник) Павла — сандомирський хорунжий і королівський секретар, засновник міста Миколаєва , його дружина Ядвіга зі ЖмігродуТарлова, її зять ЄжиМнішек .
Далі староством правили королівські підстарости. Найколоритнішою фігурою з них був Миколай Контський . З 1618 року староство вже не здавалось ні в оренду, ні в державлення. Старостами були познаньський воєвода Ян Остроруг, його син Миколай Остроруг — коронний підчаший, один з регіментарів польського війська, розбитого під Пилявцями у 1648 році (від козаків отримав прізвисько «латина» через її добре знання), наступний — сини Миколай Анджей , гусарський полковник і роздільський дідич Міхал Ф. Жевуський , його син — гетьман великий коронний Станіслав Матеуш , племінник гетьмана — подільський воєвода Міхал Юзеф Миколай Жевуський та син гетьмана Вацлав Петро
Тарли жили постійно в Дроговижі; старости ж, будучи значними політичними діячами, лиш користалися доходами і бували тут дуже рідко, фактично довіряючи управління підстаростам. Серед них був служебник Остророгів Федір Чижинський — батько Степана Чижинського, московитського дипломата й культурного діяча.
У Дроговижі працював Сиротинець. Приїзд Цісаря Фра́нцаЙо́сифа I у вересні 1880 року до цього закладу зображено на картині польського художника Олександра Рачинського
Давня назва Дроговижа походить, напевне, від «дороги вижу», з валів городища, як і з замку Тарла добре видно дороги аж до Карпат.

с.Устя

Історія села сягає у сиву давнину. Перекази його жителів свідчать про те, що на підвищеному місці між Дністром і Щирком було засноване поселення монахами-василіянами, які переховувалися у глухому лісі від нападів татаро-монголів. Місце було багате на дичину, рибу. Пізніше монахи перебралися у Жовкву, а тут поселилася сім’я рибалки, яка започаткувала село.Найдавніші писемні згадки про село датовані 1433 роком і пов’язані з іменем короля Ягайла. Село належало до королівських володінь, але надавалося ним у володіння шляхті за службу. Після татарських спустошень 1498 року було воно звільнене на шість років від сплати податків. Селянам було дозволено безплатно брати дерево у лісі для опалення. 1512 року був виданий новий привілей, який звільняв село ще на шість років від повинностей. Але привілеї не допомогли йому піднятися з руїн. Слабка польська держана не могла захистити його від набігів ординців.На захід від Усті є невеличке підвищення, яке називається Могила. Старожили стверджують, що це, за давніми переказами, козацька могила часів Богдана Хмельницького, військо якого стояло між Верином і Розвадовом. У козацькому війську почався мор і померлих ховали подалі від табору — у лісі за Устям.Пізньої осені 1620 року Устя було спалене татарами, а влітку 1623 року через нього знову проходила орда. Але ці руйнування були далеко не останні. Восени 1648 року було знову село спалене дотла.У 1711 році Устя зазнало нашестя саранчі, яка з’їла всю зелень. Тоді з голоду загинуло 162 штуки великої рогатої худоби. Селяни залишилися без тяглової сили.
У 1742 році в селі нараховувалося 40 господарств. Усі, крім двох загородників, володіли півчвертними наділами (в середньому по 2,5 гектара) землі. Основною тягловою сплою були воли, коней було всього двоє. Чотирнадцять сімей взагалі не мали тягла.Земельна метрика 1787 року засвідчує, що в селі тоді нараховувалося 73 будинки. Було два млини. Весь ліс перебував у поміщицьких руках.Крім панщини, жителі села змушені були відробляти і по чотири дні «даремшини» — збирати в лісі горіхи, гриби, ягоди. З XVIII ст., з може і раніше, в Усті будували річкові судна. Такі «дубаси» (від слова «дуб») мали майже чотирикутну форму, задній кінець стятий, а передня частина — видовжена. Довжина дубаса до 40 ліктів, ширина — 10,5 (1 лікоть = 59.95 см.). Вітрил він не мав, а рухався за допомогою 10 – 14 весел. Обслуга складала 8 — 14 чоловік і мала на палубі спеціальну буду. Перевозили на таких суднах 20 лаштів вантажів (бл. 40 тонн). Будували їх на спеціальних стапелях, званих у народі «палями». В 1738 р. М.Й.Ржевуський в листі до економа Роздільського замку нагадував йому, щоб той прослідкував за будівництвом двох дубасів, які він замовив в Усті. Пізніше стали робити більш складні штуки. Суднобудування в Усті тривало до середини XIX ст. Нелегко довелося жителям села в роки першої світової війни. У вересні 1914 року австро-угорські війська, відступаючи, підпалили село. Солдати зібрали дітей і жінок у стайні, закрили і підпалили. Згоріло тоді багато будинків, худоби. Наступного року австрійські війська, повернувшись до села, захопили десяток селян (у тому числі вісім жінок), яких підозрювали в симпатіях до російської армії. Федора Горака розстріляли, а з рештою два дні жорстоко поводилися, під час перестрілок з російського армією держали їх перед бонового лінією. Лише несподівана атака російських військ врятувала нещасних від смерті.Коли почалася друга світова війна, польські пани, розлютовані тим, що змушені відступати, підпалили село. Село діждалося визволення в серпні 1944 року. Близько сорока устянців пішли на фронт, п’ятнадцять з них загинули. У 1948 році організувався колгосп. У селі почала працювати початкова, а потім семирічна, пізніше восьмирічна, а тепер середня школа, у якій навчається понад 100 дітей.У 1976 році в селі організовано хор, який удостоївся вже звання народного.

Характеристика території:

• загальна площа – 2154.7000 га;
• під забудовою та присадибними ділянками – 287.6760 га;
• орна земля – 958.1637 га;
• пасовища – 69.7560 га.

Відстань округу:

Дроговиж:                                                                                                Устя:  

– до автомагістралі – 0 км;                                                                   – до автомагістралі – 4 км;

– до залізничної станції – 4 км;                                                          – до залізничної станції – 3 км;

– до обласного центру – 40 км.                                                           – до обласного центру – 44 км.

Населення:

Дроговиж – 701 двір; 2372 жителі;

Устя – 335 дворів; 1153 жителів

Округ славиться своїми знаменитими земляками:

• Борецький Мирон Іванович, український перекладач, науковець;
• Сколоздра Володимир Іванович, український скульптор;
• Сколоздра Роман Володимирович, український хімік;
• Сколоздра Орест Володимирович, заслужений художник, почесний житель села;
• Охабський Іван Михайлович, меценат, директор Львівського лікеро-горілчаного заводу, почесний житель села;
• Кузів Степан Петрович, почесний житель села, меценат, спортсмен;
• Костко Омелян Васильович, заслужений журналіст України;
• Мельник Ігор Андрійович, професор академії друкарства, доктор політичних наук.

Історичні та визначні місця:

• Фортифікаційні споруди («печери») першої світової війни, урочище «Копацька гора»  с.Дроговиж;
• Пам’ятник свободи (скасування кріпосного права), центральна частина с.Дроговиж;
• Пам’ятник політв’язням концтабору Талергоф, кладовище с.Дроговиж;
• Поховання воїнів УПА, урочище «За рікою» с.Устя;
• Перепоховання воїнів УПА, кладовище с.Устя;
• Пам’ятник Т.Г.Шевченку, центр с.Устя;
• Пам’ятник скасування кріпосного права, с.Устя, вул.Бандери;
• Туристичний маршрут «Дністер: береги та притоки», вздовж Дністра від с.Устя до с.Колодруб

Сакральні архітектурні споруди:

• Церква Святого Микити с.Устя, настоятель Петро Верхоляк;
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці с.Дроговиж, настоятель Тарас Бабій.

Традиційні свята:

• червень – День с.Дроговиж;
• липень – День с.Устя;
• 15 серпня – храмовий празник с.Дроговиж (Успіння Пресвятої Богородиці);
• остання неділя вересня/перша неділя жовтня – храмовий празник с.Устя (свм. Микити).

Громадські організації, осередки політичних партій:

• ГО «Гарци», керівник Мельник Віталій Андрійович;
• ГО любителів рибалок «Гожів», керівник Костків Назар Орестович;
• ГО «Устя над Дністром», керівник Буга Михайло Іванович.

Об’єкти соціально-культурної сфери:

• Дроговизький НВК І—ІІ ст.;
• Устянська ЗОШ І-ІІІ ст.;
• ЗДО «Сонечко»;
• Народний дім с.Дроговиж;
• Народний дім с.Устя;
• Бібліотека с.Дроговиж;
• Бібліотека с.Устя.

Медичні установи:

• Пункт тимчасового базування  с.Дроговиж;
• Пункт тимчасового базування  с.Устя.

Сфера обслуговування:

• МКСП «Агроторг» с.Дроговиж, керівник Полідович Олег;
• Кафе «Перлина»  с.Дроговиж, керівник Лесик Ірина;
• Магазин «Назар»  с.Дроговиж, керівник Василик Мирон;
• Магазин «Максим» с.Дроговиж, керівник Маційовська Ганна;
• Ресторан «Максим» с.Дроговиж, керівник Тимків Максим;
• Магазин «Продукти» с.Дроговиж, керівник Верещинська Ольга;
• Миколаїв СТ, магазин с.Устя, керівник Данилович Ірина;
• Магазин «Оксана» с.Дроговиж, керівник Мельник Анна;
• Магазин «Продукти» с.Устя, керівник Михайликів Любов;
• Магазин с.Устя, керівник Сколоздра Олександра.

Відділення зв’язку:

• ВПЗ с.Дроговиж, керівник Загороднічок Оксана;
• ВПЗ с.Устя, керівник Лукомська Ірина.

Підприємства та господарства:

• ПрАТ “Селексплемцентр” (с/г підприємство);
• ФГ “Захід-Птиця (фермерське господарство);
• ФГ «Хлібороби» (фермерське господарство);
• ТОВ «Оскар Агро» (фермерське господарство);
• Миколаївське ДЛГП “Галсільліс” (лісове господарство);
• ПАТ «Укрнафта» (промислове підприємство (автозаправка);
• ПП «Кадес» (промислове підприємство);
• ТзОВ «Меркор-Україна» (промислове підприємство (протипожежні системи);
• ТзОВ «УкрЗахідінвестБуд» (промислове підприємство (виробництво фасадних утеплювачів);
• ПП «Мик – Буд» (промислове підприємство (виробництво бетонних виробів);
• ПП «Русин – О» (промислове підприємство (виробництво бетонних виробів);
• ТзОВ «БМ Галичина» (промислове підприємство);
• АТ «Галичфарм» (промислове підприємство);
• ТзОВ МП «Громада» (промислове підприємство);
• ВАТ “Львівобленерго”
• ФОП Драголюк Ганна (промислове підприємство (гончарне виробництво);
• ПрАТ «Миколаївцемент» (промислове підприємство);
• ПП “С.П.” (промислове підприємство);
• ТзОВ “МГ-Сігма” (промислове підприємство);
• Миколаїв УЕГГ (газове господарство);
• ДТГО “Львівська залізниця” (підприємства транспорту та зв`язку);
• Миколаїв райавтодор (підприємства транспорту та зв`язку);
• Служба автомобільних доріг у Львівській області (підприємства транспорту та зв`язку);
• ВАТ “Укртелеком (підприємства транспорту та зв`язку);
• Жидачівське УВГ (водогосподарське підприємство).

Інвестиційно привабливі об’єкти для залучення інвесторів:

• Земельна ділянка в урочищі “Матецьке”, с.Дроговиж, орною площею 0,5000га під придорожній сервіс;
• Земельна ділянка в урочищі “Матецьке”,  с.Дроговиж, орною площею 3,4533га під придорожній сервіс;
• Земельна ділянка в урочищі “Матецьке”,  с.Дроговиж, орною площею 1,5000га під придорожній сервіс;
• Земельна ділянка в урочищі “Біля очисних”, с.Устя, орною площею 1,7800га під землі промисловості;
• Незавершене будівництво адміністративно – культурного комплексу в с.Дроговиж під комерційну діяльність (розважально-торговий центр, фітнес-центр, легка промисловість тощо).