Історична довідка
Миколаїв – місто, що розташоване за 3 км від залізничної станції Миколаїв-Дністровський на лінії Львів – Стрий. Місто Миколаїв засноване у 1570 році, а статус міста отримало з 1940 року.
Територія Миколаївщини в XVI-XVIІ ст. була густо заселеною. У 1570 році польський король Сигізмунд ІІ Август дав грамоту шляхтичеві Миколі Тарлу на заснування міста поблизу Дроговижа. На честь фундатора місто одержало назву Миколаїв.
У той час головним заняттям населення були землеробство, тваринництво, ремесло і торгівля. Згідно королівського привілею в Миколаєві 2 рази на рік проводились ярмарки, а раз на тиждень – по вівторках – базари. Миколаївські ремісники об’єднувались в цехи. В кінці XVI ст. були цехи гончарів, шевців, пекарів, різників.
Населення нашого краю, незважаючи на соціальний і національний гніт, постійно піднімалось на боротьбу проти поневолювачів. У 1599 році почалось повстання жителів Миколаєва. За переказами, міщани, щоб не викликати підозріння у влади, зібралися на раду за містом, на узліссі. Трохи пізніше, там виникло поселення під назвою Радів. Повстанці напали на міську ратушу, захопили міських старшин та шляхтича і відрубали їм голови. З цього часу на краю Миколаєва стоїть могила з пам’ятним хрестом, в якій похований шляхтич Адам Рзецький.
Великої шкоди населення Миколаєва і навколишніх сіл зазнало у 1620 році. Польське військо було розгромлено під Цеценою в Молдавії. Татарські загони скориставшись беззахисністю українських земель, жахливо пограбували Галичину.
У 1773 році Дроговизьке староство, в яке входили Миколаїв і 9 сіл, що були розташовані навколо, внесено в розпис державних маєтків і оцінене в 153180 золотих римських. У 1820 році це староство купив польський граф Станіслав Скарбек за 178630 золотих римських. Він став фактичним господарем Миколаєва. Тепер жителі міста мусили платити як державні податки, так і платежі на користь графа за те, що користувалися землею, пасовищами, пасіками. Жителі передмістя мали виконувати панщину.
До початку війни у 1914 році австрійці проводять будівництво укріплень по лінії Розділ – Верин – Миколаїв – Дроговиж. Будівництво фортеці в околицях Миколаєва, яка мала прикривати дороги на Карпати було припинено після дізнання про це російською розвідкою.
В останніх числах серпня 1914 року на території Миколаївщини розпочались запеклі бої. Спроби австрійців утримати Миколаїв у своїх руках закінчились поразкою. У запеклих боях на австрійсько-російському фронті брав участь легіон Українських Січових Стрільців.
Після розвалу Австро-Угорської імперії на початку листопада 1918 року в Галичині проголошено Західно-Укранську Народну Республіку. У той час частина Миколаївщини увійшла до складу Жидачівського політичного повіту. Але польська буржуазія і поміщики прагнули приєднати Галичину до відновленої польської держави. Для захисту українських земель створюються Українська Галицька Армія (УГА). Миколаїв захищала Львівська бригада УГА, якою командував А.Бізанц (уроженець Миколаївщини з Дорнфельда-Тернопілля). 18 травня 1919 р. Миколаїв та Розділ були зайняті польськими військами.
В серпні 1920 року частини Першої кінної армії вступили на землі Миколаївщини. Червоноармійці вибили поляків з залізничної станції Миколаїв-Дроговиж і захопили великі трофеї.
У березні 1921 року підписано Ризький мирний договір, західно-українські землі перейшли під владу Польщі. На Миколаївщині розвивалася дрібна промисловість, виробництво вапна, кахлів, цегли, гончарного посуду. Велике підприємство Роздадівський вапняно-кахельний завод належав багатому єврейському капіталісту Шмораку. Більшість населення було зайнято в сільському господарстві і дуже страждало від безземелля. Кращі землі продавались або передавались безкоштовно переселенцям з Польщі.
Весною 1940 року між Дроговижем, Розвадовом і Миколаєвом почалося будівництво цементного заводу. Цьому сприяли багатющі поклади вапняку і глини.
З кінця червня 1941 року по кінець липня 1944 року Миколаївщина знаходилась під фашистською окупацією. У серпні 1944 року відновлено Миколаївський район у складі Дрогобицької області. З грудня 1962 року Миколаїв увійшов до складу Жидачівського району.
6 грудня 1966 року утворено Миколаївський район у складі Львівської області з центром у м. Миколаєві.
17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», в результаті було утворено 136 нових районів. Місто Миколаїв та 23 населені пункти (Більче, Болоня, Велика Горожанна, Підлісся, Трудове, Вербіж, Гонятичі, Кагуїв, Павуки, Ричагів, Гірське, Липиці, Дроговиж, Устя, Колодруби, Повергів, Криниця, Новосілки-Опарські, Мала Горожанна, Сайків, Листв’яний, Раделичі, Рудники) увійшли до укрупненого Стрийського району Львівської області та є центром об’єднаної територіальної громади.
