Почесні громадяни

(16 травня 1951 року — 7 лютого 2023 року)
Український історик, генеалог, медієвіст. Доктор історичних наук, є автором 8
монографій та понад 240 статей і рецензій.

За свою невтомну працю професор отримав чимало нагород, серед них:
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2014 року —за роботу «Історія української культури» у п’яти томах;
• відзнака Президента України —ювілейна медаль «20 років незалежності України» —за вагомі особисті заслуги у державотворчій, соціально-економічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди Дня Соборності та Свободи України;
• лауреат премії імені Михайла Грушевського Президії НАН України.

Художник-каменеріз та ювелір, Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений діяч каменерізного мистецтва, член Національної спілки художників України, повний кавалер нагород Меморіального фонду Фаберже.

Біографічні відомості:
• Народився 6 серпня 1962 року в м. Миколаєві Львівської області.
• Батьки: Василь Олександрович Мірошніков та Розалія Никодимівна Мірошнікова.
• Закінчив Миколаївську середню школу № 2, також навчався у Московському народному університеті мистецтв імені Крупської.
• З 1981 по 1983 роки проходив службу в армії, м.Чита, Забайкалля.
• З 1983 по 1988 роки працював на підприємстві «Самотлорнефть», Тюменської області. У вільний від роботи час почав займатися творчими експериментами та художньою самоосвітою.
• Наприкінці 1988 року Олександр Мірошніков повертається до України.
• З 1990 року працює художником в торгово-промисловому об’єднанні «Україна-Захід».
• У 1991 році проходив стажування на ювелірній фірмі Silstone в Польщі, м.Ряшів.
• З 1992 року працює у концерні «Львів» керівником ділянки художньо-сувенірної продукції, де випускає пам’ятну медаль, присвячену першій річниці Незалежності України.
• З 1993 року залишає роботу у державному підприємстві і присвячує себе вільній творчості.
• У 2016 році створив орден Святого Іоана Павла ІІ Великого (складається з ордену та зірки). Орден виконано у трьох ступенях. Надписи зроблено латиною та українською мовами. Це перший міжнародний орден на котрому є надписи українською мовою.

Нагороди, відзнаки, звання:
• Заслужений майстер народної творчості України.
• Заслужений діяч каменерізного мистецтва.
• Член Національної спілки художників України.
• Повний кавалер нагород Меморіального фонду Фаберже. В його колекції нагород— всі ордени Міжнародного меморіального фонду Карла Фаберже: орден Карл Фаберже 2-го ступеня, орден Михайла Пєрхіна, орден Карла Фаберже 3-го ступеня, орден Франца Бірбаума, орден Денісова-Уральського, Ювілейний орден меморіального фонду Фаберже, орден Карл-Фаберже-Придворний ювелір.
Найвищою відзнакою в області каменерізного мистецтва — «Орденом Денисова Уральського» Олександр Мірошніков нагороджений першим в історії України i є одним з 27 кавалерів цього ордену у світі.

Творчість:
Більше 20 років працює з дорогоцінним камінням та металом. Створив ряд унікальних
композицій, які вражають і змістовною наповненістю, і віртуозністю виконання. Удосконалив
існуючі та розробив унікальні технології обробки напівдорогоцінних каменів, які дозволяють
отримати невластиві для такого матеріалу візуальні ефекти, наприклад ефект спіненої води з
гірського кришталю. Разом з цим розробив техніку художнього мікромініатюрного виконання
елементів з високим ступенем. є автором багатьох оригінальних та самобутніх ювелірних виробів,
яким немає аналогів у цьому виді мистецтва.
У 2016 році Олександр Мірошніков виготовив орден Івана Павла ІІ, який був освячений у
Львові архієпископом-митрополитом Львівським Римо-католицької церкви Мечиславом
Мокшицьким, який свого часу працював особистим секретарем покійного понтифіка.
Роботи Олександра Мірошнікова зберігаються у приватних колекціях України, Російської
Федерації, Європи, Америки та ОАЕ.
Твори майстра експонувалися в музеях i галереях Львова, в Музеї українського народного
декоративного мистецтва в Києві.

(19 травня 1949 року — 18 вересня 2023 року)

Видатна майстриня українського гончарства, Заслужений майстер народної творчості.

Гончарувати  почала з 23-х років. Згодом очолила Миколаївський керамічний цех і 35 років була незмінним керівником. Після занепаду цеху, у 2000 році, майстриня самостійно відродила його  діяльність. Її вироби сертифікуються як екологічно чисті, без шкідливих хімічних сполук. Асортимент, виготовленого виключно на гончарному крузі посуду, складає до ста різновидів. Форми і декор традиційних і “нових” форм є свідченням природного відчуття естетики мистецтва глини.

Український скульптор, член Національної спілки художників України.

Біографічні відомості:

Народився 31 січня 1944 року в м.Миколаєві. Навчався у місцевій середній школі № 1. 1968 року закінчив інженерний архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту.

Андрій Величко є сином архітектора Андрія Величка, внуком Миколи Величка (1867—1923) — різьбяра і будівничого, автора низки церков на Миколаївщині.

Працює в галузі монументальної та станкової скульптури. Займається також різьбою та акварельним живописом. Від 1976 року учасник обласних, а від 1997 — всеукраїнських художніх виставок. Персональні виставки відбулись у 1994 і 1996 роках у Львові. Створив для Миколаєва 16 пам’ятників та скульптур у храмах. Значну частину з них — безкоштовно.

Роботи:

СТАНКОВІ:

• Портрет заслуженого будівельника Української ССР А. М. Величка. 1975, дерево, 59×40×45.
• «Дерево життя» (1976).
• «Задума» (1976).
• «Світає» (1976).
• «Шахтар» (1976, гіпс, 90×120×120).
• Портрет майора М. Височанського (1977).
• Портрет педіатра В. Томашова (1979).
• «До гетьмана на раду…» (1979).
• «Тут пройде магістраль» (1980).
• «Квіти» (портрет доньки) (1980, тонований гіпс).
• «Буйні пшеничні лани» (1986).
• «Нічого кращого немає, як тая мати молодая…» (1989).
• Портрет Уляни Кравченко (1994, склоцемент, Музей славетних людей Миколаївщини).
• «Жіночий торс» (1995, склоцемент).
• Портрет Романа Кудлика (1996).
• «Жива вода» (1996, металопластика, латунь).

МОНУМЕНТАЛЬНІ:

• Дипломна робота «Меморіальний комплекс на місці загибелі 200 000 радянських громадян, розстріляних гітлерівцями», створена 1968року, здобула II диплом на всесоюзному огляді робіт у Москві 1969 року.
• Декоративна композиція «Летіть ви голуби, летіть» в місті Єдинці, Молодова (1981).
• Конкурсний проект пам’ятника Данилові Галицькому у Львові (1986, тонований гіпс).
• «Архангел Михаїл» — конкурсний проект пам’ятника борцям за волю України у Львові (1986, тонований гіпс).
• Пам’ятник полеглим воїнам УПА на Радіві (1990).
• Надгробний пам’ятник Наталі Баран (1992, мармурова крихта).
• Пам’ятник Тарасові Шевченку в Миколаєві Львівської області (1992, бронза).
• Надгробні пам’ятники М. Левицькому та О. Мельнику (1996, мармурова крихта).
• Меморіальна таблиця Володимирові Федусевичу на вулиці Устияновичів у Миколаєві Львівської області (1997).
• Меморіальна таблиця митрополитові Андрею Шептицькому в церкві святого Миколая в Миколаєві Львівської області.
• Статуя, яка зображує Матір Божу Покрову в Миколаєві Львівської області.
• Монументальні погруддя Миколи і Корнила Устияновичів (у власності автора).
• Пам’ятник жертвам комуністичних репресій у Закладському лісі (не завершений через недофінансування).

Художник-пейзажист,  учасник багатьох міжнародних, українських та регіональних виставок. Учасник міжнародної бієнале живопису 2007 року в Києві. Лауреат багатьох міжнародних мистецьких конкурсів. Митець року-2008.
Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України.

Біографічні відомості:

Орест Сколоздра народився у 1953 році в с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області.

Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, який закінчив у 1976 р.

Працював головним художником Турбівського склозаводу Вінницької області. У 1980-х роках – у Новороздільській школі мистецтв.

Ще на третьому курсі, під час літньої практики в Києво-Печерській лаврі, художник дебютував з виставкою своїх графічних робіт (монотипій).

З 1979 р. організовано престижні виставки  у Львові й Івано-Франківську.

У 2003 р та 2004 р – дві Міжнародні виставки “Львівський осінній садок” на Високому замку (м. Львів).

1978-2003 рр митець паралельно займався реставрацією старовинних пам’яток.

З 2005 р. – постійний учасник  щорічних виставкових проєктів “Весняний салон” та “Осінній салон”.

2008 р. – виставка “Українська культура” / Болгарія, м. Бургас та м. Варна.

2009 р. – виставка “Різдвяні дари” / м. Львів та Жовківський художній вернісаж.

2011 р. – Всеукраїнська виставка / м. Дніпро.

2011 р. – Персональна виставка у Палаці культури / м. Миколаїв.

2012 р. – Всеукраїнська виставка пейзажу / м. Маріуполь.

2013 р. – Всеукраїнське трієнале живопису / м. Київ.

2014 р. – Всеукраїнська художня виставка до 200-річчя від Дня народження Т.Г. Шевченка.

2018 р. – Персональна виставка у музеї І. Франка / м. Львів.

2019 р. – Персональна виставка у Палаці мистецтв / м. Львів.

2023 р. – Персональна виставка у Народному літературно-мистецькому музеї ім. У.Кравченко і М.Устияновича / м. Миколаїв.

Роботи художника

1982 – портрет батька (бронза, граніт);

1991 – пам’ятник Т.Г. Шевченку  / Івано-Франківська обл. / мармурова крихта;

1992 – пам’ятник Т.Г. Шевченку  / Жидачівський район;

1999 – барельєф Митрополита / церква у с. Устя / гіпс;

2002 – Скульптура Божої Матері (у співавторстві) / церква с. Дроговиж;

2003 – Скульптура Божої Матері / м. Львів / мармурова крихта;

2003 – картина “Прохолодний день” (120х80, п.о.);

2004 – Скульптура Божої Матері / с. Чемеринці, Перемишлянщина.