Герої АТО (ООС)

Учасник Помаранчевій революції та Революції гідності, старший сержант, боєць 8-ї “афганської” сотні 24-го батальйону територіальної оборони батальйону «Айдар».

Народився 3 жовтня 1966 року в с.Березина Миколаївського району.

Загинув 13 серпня 2014 року під час звільнення смт Новосвітлівка, Луганської області. Був обстріляний з ворожого танка. Стікаючи кров’ю, Андрій встиг вихопити гранату і знешкодити ворожий танк, чим врятував життя  майже 80-х побратимів, однак сам загинув.

Похований на кладовищі у м.Новий Розділ.

Залишились дружина, донька та син.

Указом Президента України від 21.08.2014 р. № 660/2014 нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).

19 вересня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

16 серпня 2014 року на честь Героя на фасаді будівлі Березинської ЗОШ І-ІІ ст., в якій навчався А.Марунчак, встановлено меморіальну дошку.

Учасник Революції гідності, снайпер 79-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 11 травня 1991 року в с.Розвадів Миколаївського району.

Загинув 8 листопада 2014 року у Донецькому аеропорту під час вогневого протистояння з російськими бойовиками.

Похований на кладовищі у с.Розвадів.

Залишились мама і дві сестри.

Указом Президента України від 04.12.2014 № 915/2014  нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

10 травня 2015 року на честь Героя на фасаді будівлі Розвадівської ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено меморіальну дошку.

Учасник Революції гідності, солдат Збройних сил України, навідник 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.

Народився 10 серпня 1990 року в с.Любеля Жовківського району Львівської області. Одружився, проживав з сім’єю у с.Держові Миколаївського району Львівської області.

Загинув 11 листопада 2014 року  під час виконання спецзавдання з виявлення й знешкодження ДРГ в районі села Сокільники Новоайдарського району Луганської області.

Похований на кладовищі у с.Любеля.

Залишились мама, дружина (на той час при надії) та син.

Указом Президента України від 23.05.2015 р. № 282/2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту».

Десантник, солдат Збройних сил України, гранатометник аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади високомобільних десантних військ.

Народився 29 липня 1987 року в с.Демня Миколаївського району.

Загинув 1 січня 2015 року під час запеклого бою з російськими бойовиками у Донецькому аеропорту, коли під його ногами розірвалась граната.

Похований на кладовищі у с.Демня.

Залишились батьки та три брати.

Указом Президента України від 23.05.2015 р. № 282/2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

23.06.2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

28 травня 2015 року на честь Героя на фасаді будівлі Демнянської ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено меморіальну дошку.

Учасник Революції гідності, старший солдат батальйону ім. Героя України генерал-майора С.Кульчицького, снайпер 2-го відділення 1-го взводу 3-ї роти Київської окремої бригади. Псевдо «Дядя Вітя».

Народився 23 лютого 1966 року у м. Києві.

Загинув 5 січня 2015 року близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО в ДТП на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Бахмут  (Донецька область). Сергій був досвідченим водієм, за свідченнями тих, хто вижив, до останнього намагався зробити все можливе для того, щоб уникнути зіткнення та врятувати побратимів, загинув від травм.

Похований на Байковому кладовищі у м.Київ.

Залишилась донька.

Указом Президента України від 27.06.2015 р. № 365/2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Учасник Помаранчевої революції та революції Гідності, заступник командира батальйону ОУН-ЗСУ. Псевдо “Кіндрат”.

Народився 10 березня 1963 року в с. Струпків Коломийського району Івано-Франківської області. Проживав з сім’єю у м.Миколаєві Львівської області.

Загинув 28 травня 2015 року у результаті прямого влучення танкового снаряду під час обстрілу російськими бойовиками позиції «Шахта» поблизу села Водяне, Ясинуватського району Донецької області. Напередодні загибелі Василь Кіндрацький героїчно встановив прапор ОУН на найвищій точці на шахті у Водяному, з якої видно Донецьк і позиції противника, і яка постійно перебувала під обстрілами.

Похований на Личаківському кладовищі у м.Львові (поле почесних поховань № 76).

Залишилися дружина, дочка та син.

Указом Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015  “за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

23 червня 2015 року нагороджений відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

20 лютого 2016 року на фасаді адмінбудинку Миколаївської районної ради (нині Миколаївська міська рада) встановлено меморіальну дошку.

Восени 2016 року розпочалися зйомки документального фільму «Кіндрат» про героїчний шлях захисника України на війні і про його життя. В основу кінострічки ліг відеоматеріал, який відзняв сам Василь Кіндрацький в зоні АТО. Змалювати портрет Героя взявся його бойовий побратим, тернопільський письменник Борис Гуменюк. Прем’єрний показ фільму відбувся у Києві в лютому 2018 року.

Сержант, солдат 24-ої окремої механізованої бригади.

Народився 23 лютого 1974 року в с.Надітичі Миколаївського району.

Загинув 07 червня 2015 року під час виконання службового завдання в с.Причепилівка Новоайдарського району Луганської області.

Похований на кладовищі у с.Надітичі.

Учасник революції Гідності, капітан, командир мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади. Псевдо «Литовець».

Народився 9 березня 1958 року в м.Миколаєві Львівської області. Проживав у м.Золочеві.

Загинув 18 липня 2016 року близько 3-ї години ранку внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади в районі смт Зайцеве — Майорськ під Горлівкою Донецької області.

Похований на Личаківському кладовищі у м.Львові (поле почесних поховань № 76).

Залишилися дружина та троє дорослих дітей.

Указом Президента України від 27 жовтня 2016 року № 476/2016, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Молодший лейтенант, командир взводу – старший офіцер батареї, т.в.о. командира 5-ї гарматної артилерійської батареї 2-го гарматного артилерійського дивізіону 44-ї артилерійської бригади.

Народився 16 серпня 1974 року у м.Львові.

Загинув 22 серпня 2016 року внаслідок ДТП в районі смт Врубівка Попаснянського району Луганської області.

Похований на Личаківському кладовищі у м.Львові (поле почесних поховань № 76).

Залишилися дружина та двоє дітей.

Указом Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Солдат 14-ої окремої механізованої бригади.

Народився 12 квітня 1976 року у смт Розділ Миколаївського району Львівської області.

Помер 31 жовтня 2016 року під час несення служби від гострої коронарної недостатності в зоні проведення антитерористичної операції у с. Верхньобогданівка Станично-Луганського району Луганської області.

Похований на кладовищі у смт Розділ.

Залишилися дружина та двоє синів.

Молодший сержант, розвідник, командир відділення 54-ого окремого розвідувального батальйону. Псевдо «Молодий».

Народився 29 червня 1986 року в смт Розділ Миколаївського району Львівської області.

Загинув 22 листопада 2016 року від кулі ворожого снайпера під час розвідки позицій противника між селами Широкине та Водяне Волноваського району Донецької області, неподалік Маріуполя.

Похований на кладовищі у смт Розділ.

Залишилися батьки, син і дочка.

Указом Президента України від 27 лютого 2017 року № 48/2017 , “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

27 листопада 2017 року на честь Героя на фасаді будівлі Новороздільського політехнічного коледжу, в якому навчався Мар’ян, встановили меморіальну дошку.

Солдат, навідник 109-ого окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Псевдо “Сталкер”.

Народився 24 квітня 1990 року в м.Маріуполі Донецької області у родині військових. У грудні 2015 одружився. Дружина медик «Донбасу» та 10-ої  окремої гірсько-штурмової бригади, воювали разом. Проживали у смт Розділ Львівської області.

Загинув 25 грудня 2018 року від кульового поранення в голову на позиції ЗСУ біля с. Кримське Новоайдарського району Луганської області, поблизу так званої «бахмутської траси».

Похований на кладовищі у смт Розділ.

Залишились брат, дружина та син.

Указом Президента України від 18 квітня 2019 року № 149/2019, “за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший сержант, старший бойовий медик 1-ї роти роти 1-го механізованого батальйону 24-ої окремої механізованої бригади.

Народився 5 лютого 1971 року у смт Розділ Миколаївського району Львівської області.

Загинув 22 березня 2019 року на взводному опорному пункті під с.Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області від кульового поранення в голову, завданого ворожим снайпером.

Похований на кладовищі у смт Розділ.

Залишились мати, сестра та син.

Указом Президента України від 5 листопада 2019 року № 804/2019, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший солдат, навідник, командир механізованого відділення 17-ого окремого мотопіхотного батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади. Псевдо «Дембель».

Народився 12 серпня 1997 року у с.Рудники Миколаївського району Львівської області.

У квітні 2020 р. Данилів був нагороджений відзнакою командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня.

Загинув 13 вересня 2021 року в районі с.Причепилівка Новоайдарського району Луганської області отримавши наскрізні кульові поранення голови та грудної клітки під час ворожого обстрілу зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.

Похований на кладовищі у с.Рудники.

Залишились мати, дві сестри та троє братів.

Указом Президента України від 21 січня 2022 року № 25/2022, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).