Шановні краяни!
Цьогорічний День захисника і захисниці України відзначаємо в умовах війни. І саме ця обставина спонукає нас насамперед схилити голови перед тими, хто зараз зі зброєю у руках захищає Україну у боротьбі з російською ордою.
На прикладі своїх героїчних предків: овіяних славою козаків-запорожців та вояків УПА, яких теж вшановуємо у празник Покрови Пресвятої Богородиці, мужньо та завзято б’ються й наші земляки – 600 воїнів-героїв, жителів Миколаївської громади.
Три століття наш народ намагалися знищити різними способами: забороняли мову, русифікували, нищили фізично, виселяли з рідних земель, де мав гинути цвіт нації. Серед мільйонів репресованих українців були й мої родичі, яких радянський режим виселив в Сибірську мерзлоту. А тому з впевненістю можу стверджувати – ми, українці, знаємо ціну незалежності. І щиро дякуємо кожному захиснику і захисниці України за служіння народу, мужність, відвагу та честь.
Зараз наші захисники та захисниці повсякчас відчувають непохитну підтримку всього українського народу. А передусім невтомних трудівників тилу – багатотисячної армії волонтерів, зокрема й наших, миколаївських. Їхня допомога фронту просто неоціненна.
Кожен з нас на своєму місці мусить робити усе можливе для спільної звитяги над новітніми фашистами. Адже за неї вже заплачено високу ціну – життя тих українців та українок, які полягли на полі бою, боронячи рідну землю, свої домівки, рідних та близьких. 30 новітніх Героїв, жителів Миколаївської громади, полягли захищаючи нашу волю та незалежність, право жити у суверенній, державі.
Віддаючи шану полеглим героям та підтримуючи наших захисників і захисниць на фронті, скріплюймо серця твердою вірою у неминучість перемоги. І робімо все для наближення цього величного дня.
Слава Україні! Героям слава!
