Прагнемо зафіксувати в часі та просторі ім’я та творчу спадщину видатного земляка, скульптора Івана Самотоса.
15 жовтня у родинній домівці митця в Усті урочисто відкрили меморіальний музей-садибу його імені.
Музейна експозиція містить авторські роботи скульптора, презентує автентичний побут в якому жив та працював Іван Самотос, цікаві прижиттєві фото, особисті предмети…
Окрім цього у музеї діє виставка робіт сина скульптора, Тараса Самотоса – відомого українського художника і педагога, старшого викладача Львівської національної академії мистецтв, члена Національної спілки художників.
Дякую усім, хто спричинився до відкриття садиби: відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради та благодійникам, зокрема, Михайлу Бузі.
Окреме спасибі родині Самотосів, у співпраці з якою вдалось втілити спільні задуми та увіковічнити пам’ять про маестро.
Довідково:
Іван Михайлович Самотос (1933 — 2016) —
скульптор, педагог, народний художник України, почесний академік Національної академії мистецтв.
Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого (2003) та орденом Кирила та Мефодія (2005).
Своєю творчою спадщиною скульптор зробив вагомий внесок у скарбницю українського образотворчого мистецтва.
У творчому доробку народного художника України – понад двісті творів, понад 60 виставок, десятки пам’ятників, монументів, фігур, фігурних композицій, бюстів, портретів, меморіальних таблиць не лише в Україні, а й у Франції, Болгарії, Польщі.
Його вчитель – всесвітньо відомий скульптор Іван Севера (Петербурзька, Празька, Римська академії мистецтв).
Серед відомих робіт: пам’ятники Тарасові Шевченку (м. Соснівка, Львівська область; м. Бельци, Молдова), Жертвам Замарстинівської в’язниці (Львів), воякам УНР (м. Везін-Шалет, Франція). Його авторству належать монумент «Перемога» у Стрию, памятник В’ячеславу Чорноволу у Львові.
Досвід та національну парадигму мистецького мислення в усіх його можливостях скульптор вкладав у своїх студентів. Відтак понад 50 митців різних поколінь називає його своїм учителем.
Світлини редакції “Миколаїв на Дністрі”
