Гадаю ні у кого не може виникати сумнівів, що послуги з надання водопостачання, утилізації твердих побутових відходів (ТПВ) чи теплопостачання – є стратегічними. Саме ці ресурси забезпечують можливість повноцінного функціонування окремої людини, цілої громади та держави загалом. А відтак питання хто надаватиме ці стратегічні послуги – напряму визначає ступінь залежності чи незалежності кожного з нас, як і країни в цілому. Україна – є яскравим свідченням цьому. Залежність від газової голки Росії спричинила не лише економічний шантаж українського політикуму, а стала, в кінцевому підсумку, ще й однією з причин окупації українських земель північним сусідом.
Це проблема національного масштабу, вирішення якої обходиться нам вкрай дорого. Проте, держава не має наміру збавляти свій поступ. Що ж до маленьких міст, таких як Миколаїв, існують аналогічні загрози, щоправда локального рівня, втім з не менш серйозними наслідками.
Зокрема, у цій статті мова ітиме про комунальне підприємство «Миколаївтеплокомуненерго», якому депутати, на 12-ій, черговій сесії надали фінансову підтримку у розмірі 592 тисячі грн. та «перезапустили» його роботу. Торкаючись цієї ситуації, ставила собі за мету з`ясувати для себе чи слід було це робити? Відразу зізнаюсь, що я особисто є прихильником того, щоб всі стратегічні послуги (вода, тепло чи утилізація сміття), надавались виключно комунальними підприємствами. Якщо у громади немає спроможності робити це самостійно і вона розглядає можливість залучення приватної структури, тоді б доцільніше, як на мене, робити це на засадах 50+1 «золота акція» у міста/села, решта – приватний капітал. Саме ця «золота акція» і буде гарантом незалежності споживачів послуг та стримуванням прояву свавілля чи монополії з боку приватного капіталу. Бо, яким би ефективним та прогресивним не був бізнес у своїх технологічних процесах його мета виключно одна – примноження прибутку. У комунального підприємства, крім цього завдання, є ще й додаткова та важлива функція – соціальна, тобто врахування інтересів малозабезпечених, інвалідів чи інших вразливих категорій місцевої громади. А правда життя у нас така, що більшість населення рахує кожну копійчину і шукає можливість здешевлення будь-якої послуги. Тому, на моє особисте переконання, рішення ухвалене миколаївськими депутатами не лише вчасне, але і стратегічно вірне…
Як відомо, приватна структура «ГАЛПЕК» у 2013 році отримала рішення Миколаївської міської ради про оренду котельні на підставі Положення про оренду комунального майна. Водночас, законодавець у законі про «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» в обов`язковому порядку прописує конкурсну змагальність. Ця процедура є довшою у часі і заохочує до участі інші приватні компанії. У випадку з «ГАЛПЕКОМ», який зайшов на ринок Миколаєва три роки тому, цього не відбулось. Чому і чи не виглядає це лобіюванням інтересів приватної компанії – питання риторичні і відповідь на них мав би надати Антимонопольний комітет України чи інші відповідні структури.
Тепер фінансова сторона цього питання. Саме вона викликає чи не найбільший розбрат серед депутатського корпусу. «Миколаївтеплокомуненерго» було з боргами, а це майже два мільйона гривень. Нарощувались вони ще з 2012 року. Причина – негативна різниця між собівартістю наданих послуг і встановленими тарифами. Чи робилось це спеціально, чи в силу відсутності ефективного менеджменту – питання для окремої дискусії серед депутатського корпусу. Аналізуючи цю ситуацію бюджетна комісія Миколаївської міської ради вирішила внести зміни у Програму фінансової підтримки міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» на 2016 рік, а саме: схвалила виділення з бюджету 1 745 013,55 млн. грн. (які підуть на покриття боргів, штрафу, пені, 3% річних від простроченого платежу, інфляційні витрати тощо). Депутати на позачерговій 13-ій сесії одностайним рішенням підтримали ці зміни.
Постає питання чи є такі кошти у міському бюджеті, щоб погасити борги підприємства і чи можна їх використати не ущемлюючи інші статті видатків? За словами в.о. начальника відділу по економіці та бюджету Миколаївської міської ради І. Форостиної: «кошти знайдено за підсумками перевиконання міського бюджету за 7 місяців та частково за рахунок співфінансування будівництва спортивного майданчика зі штучним покриттям по вул. С. Бандери, 3. Вже у вересні, на одній із чергових сесій, за підсумками перевиконання бюджету за 8 місяців ці кошти буде повернуто. Перевиконання бюджету буде не віртуальним, а реальним».
Погасити борги це половина вирішення питання. Основне, як підприємство має намір виживати далі? У міській раді зауважують, що на найближчому засіданні виконкому мають бути затверджені нові тарифи. Зрозуміло, що залишати тарифи на рівні 2012 року – це комунальний суїцид, але і підвищувати їх до рівня європейського, наразі, це теж не мудро. Здається у виконкому намічається ювелірна робота вже найближчим часом – і споживачам догодити, і підприємство не загубити. Водночас зауважу, що МДКП «Миколаївтеплокомуненерго», за словами директора Т. Артимка, запланувало обсяги споживання газу у період опалювального сезону 2400 Гкал, до 13 Гкал за добу, з розрахунку 130 кубів газу га 1 Гкалорію.
Якою буде зима, а головне коли вона розпочнеться і скільки часу триватиме опалювальний сезон наразі ніхто не може спрогнозувати. Тим паче, що погода останнім часом є вкрай непередбачуваною. Тому вкрай важливо, щоб депутатський корпус проявив виваженість, зрілість та розсудливість не чинячи перепон у реінкарнації МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» пам`ятаючи, що воно обігріватиме комунальні установи, що перебувають на балансі Миколаївської міської ради: ДНЗ «Журавлик», ДНЗ «Теремок» та міський Палац культури, а також важливі державні та освітні установи міста: бібліотеку, суд, Укртелеком, музичну школу, гімназію, ліцей.
Підсумовуючи викладене зазначу, що жонглювати поняттями чи прискіпуватись до певних речей у питанні надання стратегічно важливих питань – не далекоглядно для політиків. Має бути присутній «здоровий цинізм», а не ідеалізація дійсності, бо саме він рятує від політичної фальші.
Ірина Телька
