15 серпня в Миколаївському міському палаці культури відбулось зібрання, на якому обговорювались проблеми АТО.
З великою шаною і повагою присутні в залі зустріли двох військовослужбовців з Миколаївщини, які повернулись з АТО. Один служив в 24-й моторизованій бригаді, яка потрапила під обстріл «Градів» у Зеленопіллі, а другий – доброволець із відомого загону «Айдар».
Присутні в залі були дуже раді, що хлопці повернулись цілими та неушкодженими. Лиш одна сумна звістка пронизала радість від зустрічі – на днях в АТО загинув житель Миколаївського району.
Коли хлопці розпочали розповідати про те, що відбувалось на Сході – у кожного присутнього очі наповнювались тривогою і співчуттям. Військовослужбовець 24-ої бригади розповів про обстріли «Градів», які велися постійно з смеркання до світання. Як тільки сходило сонце «Гради» припиняли свою роботу і розпочинались постріли із гаубиць та мінометів. Всі обстріли велись із території Російської Федерації. У нічний час хлопці за декілька десятків кілометрів могли побачити залпи «Градів» і після пострілу у них було 10!!! секунд, щоби знайти укриття.
Ситуація була важка – оскільки хлопці знаходились відірваними від основної операції АТО і перебували біля російського кордону. А ось їх виведення з цієї території тривало біля 30 годин. В ці 30 годин загинуло багато військовослужбовців, а ще більше було поранено.
Військовослужбовець розповів, що два тижні він не бачив хліба, харчувався раз в день. Але жителі ближніх сіл допомагали солдатам. Вони почали вірити в українську армію і визнавали свої помилки, що саме вони впустили сепаратистів на свою територію.
Хлопців вивели із території АТО і вже посадили в потяг, який мав би прямувати до Львова, але… В ході поїздки, без відома командування, поїзд змінив маршрут до Харкова. Серед людей піднялась паніка, оскільки вони ще не відійшли від останнього прориву, як тут знову їх повертають назад.
Після декількагодинного страйку, військовослужбовці все ж таки повернулися у потяг – попрямували на Харків, а звідти їх автобусами доправили до Львова. Але на відпочинок дали аж 6 !!! днів. Цікаво де були в цей час психологи, які мали б дати пораду командуванню про збільшення терміну відпустки, оскільки навіть присутнім в залі розповіді про побачені смерті побратимів було психологічно важко слухати. А якщо побачити це в живу – це в багато разів складніше.
Доброволець з «Айдару» розповідав про ситуацію дещо в світліших тонах, оскільки їх в батальйоні налічувалось понад 1000 чоловік і вони були набагато краще підготовлені та ще й загартовані Майданом. «Айдар» – це штурмовий батальйон, який брав наступом, по-суті, неприступні місця, але відповідно до цього ніс великі втрати.
Із 2-х годинної розмови було зрозуміло, що хлопці не збираються відсиджуватися вдома, а хочуть і надалі захищати Україну та боротися проти сепаратизму. Незламний дух України живе в серці кожного громадянина і ми віримо, що перемога за нами.
