За переказами старожилів, колись, у сиву давнину, тут, на теперішній вулиці Зелена у Миколаєві, був такий широчезний рів, що по ньому запросто можна було возом їхати. Наші предки, вочевидь, вважали себе людьми не дурними і, взявши у руки рискалі, трудились у поті чола не просто так: глибочезну канаву викопали для того, аби дощові і талі води з пагорбів східної околиці міста знали своє місце, стікали у визначену низину, не завдаючи шкоди ані обійстям, ані городам містян.
А ще переповідають місцеві «аксакали», що отого рова, так би мовити, до основи ніхто не чистив щонайменше п’ятдесят, а може й цілих сто років. Були, щоправда, деякі «хазяї міста», яким надоїдали нарікання місцевих жителів і вони щось там трохи прогортали. Але викопаний мул після першого-другого дощу-зливи повертався восвоясі і проблема залишалася не вирішеною.
А вона, ота проблема, неабияк допекла не тільки жителям вулиці Зеленої, але й стала справжнім головним болем для цілого міста. Бо, оскільки прадавній широчезний рів, по дні якого можна було фірою їхати, давно зрівнявся з землею (а у деяких місцях піднявся навіть вище «рівня моря»), то ота вищезгадана дощівка безперешкодно текла «на місто», попутно завдаючи шкоди городам та подвір’ям тих же газд з вулиці Зеленої.
Отож, коли нещодавно сюди заїхали потужний екскаватор, не менш масивні вантажівки, інша техніка і почали вирисовувати контури сучасної канави (на фото…), для багатьох це стало справжньою несподіванкою. Хоча й дивуватися тут було нічого – міська влада взялася навести лад і вирішити нарешті проблему стічних вод на вулиці Зеленій.
– Роботи лише на початковій стадії – вводить у курс справи директор Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» Андрій Танчак – Належить ще виконати великий обсяг робіт. Береги канави утрамбуємо, засіємо травичкою. Технічно продумано як збиратимуться у канаву (обладнають два «лежачих поліцейських» – ред.) і куди діватимуться стічні води.
Та й саму вулицю, уточнює мій співрозмовник, у міру можливостей впорядкують: проведуть грейдерування, ями засиплять щебенем, закаткують. От тільки на асфальтне покриття коштів наразі не має. Та головне зараз, звичайно, не дорога, а справа, за яку взялися. І тут уже очільник комунальників добрим словом згадує тих, хто насамперед їм допомагає. Першочергово називає ПАТ «Миколаївцемент», директора «Будпостачу» Семена Доскочинського, який виділив «КаМаЗ», трактором з причепом підсобив підприємець Андрій Гнатів. А ще дуже вдячний начальнику кар’єру глини ПАТ «Миколаївцемент» Зіновію Баранецькому.
– Безвідмовний чоловік, виручить при першій потребі. До речі, тільки-но десь тут був. – каже пан Андрій.
…Зіновія Баранецького та водія «КрАЗУ» Івана Николишина ми наздогнали аж на подвір’ї Миколаївської ЗОШ №1 – звідти мали вивезти сміття. Запитую про вулицю Зелену. «А як не допомогти місту?!» – питанням на запитання відповідають обоє.
Та, виявляється, є у цій добрій справі чимало суттєвих застережень. І перша з них, за словами Андрія Танчака, – аби по завершенні робіт уже самі жителі вулиці Зеленої підтримували тут порядок. («Купи сміття, які зараз розгрібаємо, ніхто сюди з Миколаєва не звозив»). І вже для самого було дивиною те, що деякі місцеві мешканці вибігали до комунальників, які лишень підрізували дерева, аби дати можливість працювати техніці, з протестами. Мовляв, не чіпай мою сливку (горіха), я її (його) садив.
І дуже хотілося б перевести подібні трапунки у розряд комічних. Бо робиться усе для добра не тільки жителів вулиці Зеленої, але й тих миколаївчан, для яких стічні води вже давно стали «притчею во язи цех». Себто, тим, про що говоримо після кожного менш-більш сильного дощу. Отож, і хоче міська влада цю проблему «закрити».
Степан Семенюк
