Позивний “Паук”
23.08.1978 – 18.03.2026
Військова служба та волонтерська діяльність: Солдат, кулеметник 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу (вч А0666). Став на захист України з початку березня 2022 року. Брав участь у бойових діях на Південному напрямку, зокрема на території Херсонської та Миколаївської областей.
Ще з травня 2014 року активно займався волонтерською діяльністю у складі ГО «Рабів до раю не пускають» (м. Львів), допомагаючи постраждалим жителям сходу та виконуючи гуманітарні місії в Донецькій і Луганській областях.
У березні–квітні 2022 року під час боїв за село Олександрівка Херсонської області підрозділ, у якому служив Андрій Паук, потрапив у повне оточення. Протягом 23 днів українські військові тримали кругову оборону в надзвичайно складних умовах під постійними цілодобовими артилерійськими обстрілами, штурмами та атаками ворога.
Під час виконання бойових завдань Андрій отримав поранення, численні контузії, осколкові травми та ушкодження внаслідок артилерійських обстрілів і завалів. Попри це, щоразу повертався до виконання обов’язків та продовжував боротьбу.
Перебуваючи на посаді кулеметника, неодноразово стримував атаки противника, брав участь у відбитті штурмів, координував вогонь української артилерії по ворожій техніці та живій силі противника.
20 квітня 2022 року основна частина підрозділу прорвалася з оточення, однак Андрій Паук свідомо залишився на прикритті побратимів та вийшов із оточення лише 21 квітня, ризикуючи власним життям заради порятунку інших військовослужбовців.
Під час виходу з оточення він виніс із позицій державний прапор України, який був оберегом підрозділу. Ризикуючи власним життям, Андрій ніс його через вогневі точки та засідки ворога. Сьогодні цей прапор зберігається у громаді села Олександрівка як символ незламності українських захисників.
Після виходу з оточення Андрій тривалий час лікувався від наслідків отриманих бойових травм, переніс затяжну кому та внаслідок захисту Батьківщини отримав інвалідність II групи.
Життєпис: Народився у м. Миколаєві. Закінчив 9 класів Миколаївської школи № 2. Професійну освіту здобув у Миколаївському СПТУ № 9 за фахом «Технік-механік». Мав дві вищі освіти: закінчив Харківський інститут соціального прогресу («Економічне право») та з відзнакою Дрогобицький педагогічний університет («Трудове навчання і технології»). Працював завідувачем господарства у Будинку дитячої та юнацької творчості (БДЮТ).
Обставини смерті: Під час виконання бойових завдань Захисник неодноразово отримував контузії, осколкові ураження та поранення. Життя воїна обірвалося 18.03.2026 року у лікарні м. Львова внаслідок тяжкого хронічного захворювання легень, спричиненого умовами служби.
Залишились дружина, чотири доньки та мати.
Похований 20.03.2026 на Алеї пам’яті загиблих Героїв у м.Миколаїв.
Нагороди:
-
Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (Указ Президента України № 281 від 26 квітня 2022 р.);
-
Медаль «За незламність духу»;
-
Численні відзнаки за сумлінну службу та безпосередню участь у бойових діях.
