Солдат, стрілець-помічник гранатометника 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Народився 21 січня 1985 року у с.Рудники, Стрийського району, Львівської області.
У 1992 року пішов у 1 клас Рудниківської ЗОШ. 16 березня 2000 року втратив батька, який загинув у автокатастрофі. Тарас дуже важко переживав цю трагедію.
У 2001 році вступив до Стрийського коледжу Львівського НАУ за спеціальністю «автомобільний транспорт/помічник машиніста».
15 березня 2003 року від тривалої недуги померла мама.
Тарас мав непоборне бажання стати військовим і захищати нашу країну. 01 вересня 2019 року присягнув на вірність Україні. 29 липня 2021 року уклав контракт на проходження військової служби у ЗСУ. Проходив навчання у Житомирі та на Яворівському полігоні. У лютому 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення перебував у Краматорську, там де був потрібний країні для стримування російського війська.
У ЗСУ він знайшов себе – те, про що мріяв і до чого прагнув, його розуміли і він розумів свою місію в цьому житті. Захист України від російської навали стали його честю, обов’язком та відповідальністю. Гасло 80-ої окремої десантно-штурмової бригади “Ніхто крім нас” стало завершенням його земної життєвої дороги.
Завжди телефонував сестрі Анні та оптимістично нагадував, що скоро наша Перемога, хотів дуже побачити новонародженого племінника Сашка, говорив, що заради них готовий на все.
Мріяв поїхати у “миротворчу місію” в Африку, Іран та створити велику міцну сім’ю…
Загинув 06 липня 2022 року при виконанні службових обов’язків.
Похований на кладовищі у с.Рудники.
