Річниця пам’яті «Кіндрата»

0 239

Вже рівно рік немає з нами Василя Кіндрацького. Та пам’ять про нього живе у серцях рідних, близьких, колег та миколаївчан. 28 травня з нагоди роковин смерті Героя у місті відбулась низка заходів по вшануванню пам’яті. У церкві св. Миколая, де свого часу співав у хорі В. Кіндрацький, правилась поминальна літургія.

До Личаківського кладовища, місця поховання В. Кіндрацького, прибув автобус з миколаївською делегацією – працівники мерії, РДА, громадськість міста. Тут, біля березового хреста — символа загиблих воїнів АТО, о. А. Сіданич, військовий капелан Гарнізонного храму Петра і Павла, відправив загальну панахиду. У своїй промові він прирівняв пожертву Ісуса Христа за людство із самопожертвою героїв АТО, які померли за свою країну та її народ. Далі вже на могилі В. Кіндрацького священик відправив поминальну панахиду. Чоловічий хор «Чумацький шлях» (кер. М. Березинський) виконав «Як Ви умирали, Вам дзвони не грали», «Тихо грала скрипка», «Спіть герої, спіть». Жіночий хор «Черемошани», у якому свого часу співав В. Кіндрацький, присвятили колезі композиції «Чуєш, брате мій», «Ой верше, мій верше».

Близький друг, колега полеглого Героя, отець Я. Гарасимів із с. Більче згадував друга «як людину з великої букви». Пригадав його життєвий і творчий шлях та зазначив: «У день пам’яті Василь не залишився сам і пам’ять про нього живе у наших серцях та спонукатиме наступні покоління до дій».

Поминальну промову завершили виконанням державного Гімну. Він прозвучав велично й гордо, так ніби подяка новітньому герою за його подвиг, звитягу.

Share.

Залишити коментар

avatar