Андрій Іщак

0 158

Отець Андрій Іщак – уродженець міста Миколаєва Львівської області, доктор теології, професор, дійсний член Наукового товариства ім..Т.Шевченка і Богословського Наукового Товариства, видатний теолог та історик церкви. Дата народження – 23 жовтня 1887 року.

У 1907 році завершив навчання Стрийській гімназії. Богослов’я студіював в університетах у м.Львові та м.Інстбруці (1910-1914). У 1914 році осягнув ступінь доктора богослов’я в університеті в Ісбруці, захистивши докторську працю 26.06.1914 року. В цьому ж році був висвячений на священика митрополитом Андреєм Шептицьким для Львівської архиєпархії.

Займав різні душпастирські уряди. Короткий час був парохом у Роздолі Миколаївського району, заміщаючи заарештованого А.Юркевича у 1914-1915 рр. Під час І-ї Світової війни був польовим душ пастирем.

У 1918 році став префектом Львівської Духовної семінарії. Від 1919 року перейшов на сільське душпастирство і до 1923 року перебував на парохії у Мільно.

На початку Першої світової війни о.Андрій Іщак був капеланом при 24-му піхотному полку австрійської армії. Після відступу українських військ зі Львова у листопаді 1918 році він, як польовий духівник, обслуговував поранених українських українських старшин і стрільців у шпиталях Львова. Існувала загроза, що поляки можуть його арештувати, тому о.А.Іщак був змушений переховуватися.

У 20-30-их роках ХХ ст. викладав догматику нез’єднаного Сходу і канонічне право у Львівській Богословській Академії. Свої професорські обов’язки поєднував одночасно з душпастирюванням у селі Сихові біля Львова.

Науковою працею отець Андрій не тільки вписав своє ім’я золотими буквами у список українських науковців, а й здобув собі пошану, піднісши заслуги Богословського Наукового Товариства і Львівської Богословської Академії. З-під його пера вийшло багато наукових розвідок та рецензій у сфері історичної, догматичної, схоластичної і патристичної літератури, які друкувалися в «Ниві», «Меті», «Богословї» та інших періодичних виданнях.

О.А.Іщак був автором багатьох праць, з яких найважливіші «Унійні та автокефальні змагання на українських землях від Данила до Ісидора» (1923-1927), «Від Захара Копистянського до Палідонія» (1930-1931) та підручника «Догматика нез’єднаного Сходу» (1939).

З приходом більшовицьких військ до Галичини почалося переслідування духовних осіб. У час комуністичної диктатури акцент ставився на винищенні священників. Незважаючи на жорсткі умови переслідування, отець Андрій Іщак продовжував виконувати свої священичі обов’язки. Це була добра, інтелігентна, високоосвічена людина, яку не лякали небезпеки військового часу. Він свідомо вибрав мучеництво, не залишивши повіреної йому пастви без духовної опіки. Отець користувався незаперечним авторитетом і пошаною серед парохіян. Його любили і цінували як справедливу і вимогливу людину.

26 червня 1941 року о.Андрія Іщака арештували більшовики і розстріляли у с.Сихів поблизу Львова.

Отець Андрій Іщак загинув мученицькою смертю, вірно виконуючи свої священиці обов’язки. Він не відрікся Христової віри і не залишив своїх вірних, рятуючи власне життя, а подав парохіянам приклад доброго пастиря, який ніколи не залишає свою паству.
У 2001 році главою Вселенської Церкви Іваном-Павлом ІІ під час свого візиту в Україну проголосив о.Андрія Іщака та інших мучеників УГКЦ Блаженними.

Share.

Залишити коментар

avatar